Європейський суд з прав людини визнав неприйнятною заяву про оскарження відмови суду касаційної інстанції переглянути рішення попередніх судів через малозначність справи, що виникла з трудових правовідносин. Суд не знайшов порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Особа оскаржила до Верховного Суду рішення судів першої та апеляційної інстанцій за її позовом про визнання правильним розрахунку вихідної допомоги при звільненні та зобов’язання провести донарахування. Вона вважала, що їй мало бути виплачено 4 111, 38 грн допомоги, тому просила суд зобов’язати відповідача – ПАТ «Укртелеком», провести донарахування у розмірі 600, 00 грн.
Ухвалою від 26 березня 2018 року у справі № 183/1066/16 (провадження № 61-14288ск18) ВС відмовив у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. За п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В ухвалі ВС також зазначив, що правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Позивачка звернулася із заявою до Європейського суду з прав людини. Вона скаржилась, зокрема, за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на те, що відмова ВС у розгляді її касаційної скарги на підставі критерію малозначності справи становила порушення її права на доступ до суду.
ЄСПЛ постановив ухвалу від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.
Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суддя-доповідач у справі № 183/1066/16 (провадження № 61-14288ск18) Сергій Погрібний відзначив важливість того, що ЄСПЛ за критерієм малозначності оцінив справу, яка випливала саме із трудових правовідносин. «Європейський суд підтримав вироблену правову позицію у цій категорії справ. Отже, створено певний прецедент, за яким Верховний Суд вправі визнавати малозначними відповідні справи, що випливають із трудових правовідносин», – сказав суддя. Також він уточнив, що у цьому випадку спір стосувався саме виплат у трудових правовідносинах, натомість не можна відносити до категорії малозначних, наприклад, справи про поновлення на роботі.